Важлива подія 1997-го року — проєкт Олександра Рідного й Павла Макова.

«Місцеві пам’ятки» (Тутешні) — проєкт-утопія, соціальне замовлення зокрема, адже попри те, що час розставляє все на свої місця, поняття Пам’яті місяця і його похідної «тутешньої пам’ятки» постійно непокоїть людей.

Автори проєкту провели невеличке опитування на харківських вулицях на прикладі пам’яток Руднєву, Котлову, Скрипнику, Свердлову. Майже половина з учасників опитування, 150 людей, навіть у дорослому віці не знали, хто є ці люди. Океан фактів й легенд, сімейних хронік, що наповнювали це місце, став основою міфу тутешнього. 

Проєкт покликаний збентежити здоровий глузд, змусити глядача побачити рідне й звичне місце іншим поглядом. Майже усе в ньому — від метро до звичайної пісочниці — місцеві пам’ятки. «Це місце, звідки, — як кажуть автори проєкту, —  нерідко насправді хочеш поїхати, дуже щиро забути й покинути. Але його важко не любити, попри все, адже й дивитися нема на що».

Маков й Рідний попрацювали над створенням свого «місцевого міфу, паралельного державному», в деякому «вакуумі міфологічного простору» й втілили його різноманітними художніми засобами. На виставці вони представили скульптури, малюнки, офорти, авторські есе й телеінтерв’йю. 

В межах проєкту також відбулися зустрічі з авторами: презентація книги П. Макова й Бесс Джослоу (США) «Фонтан виснаження. Квітневі війни» й публічна лекція-бесіда О. Рідного «Від А до Я».

Обидва художники визнані в країні й за кордоном і є учасниками престижних художніх форумів й посідачами багатьох поважних нагород. Тоді, в 1997-ому році, на Міжнародному арт-фестивалі Павла Макова назвали найкращим художником-графіком року, а Олександра Рідного — найкращим скульптором (він отримав нагороду «Золотий перетин» за представлений на фестивалі сумісно зі Муніципальною галереєю проєкт «Неперевершений ландшафт», про який ми розповімо в наступному пості.