Проект, що експоновано в стінах МГ, призначений для споглядання за знаками музики та зосереджений на графічному втіленні образу НЕ-звучання в музичному тексті. Не в сенсі, застиглої музики в графічних знаках нотації, а її «звучанні» у серці глядача.
Створення відчуття музики як дії у тиші – головна мета проекту.
За задумом автора, важливим елементом кожної композиції є значення, яке він приділяє нотації музичних знаків, за якими текст музики відкриває її історичне і практичне лице. Твори, які мають графічне втілення, «звучать» у тих нотаткових «музичних залишках», які організовані у серію візуальних текстів, представлених на суд глядача.
У цій серії, автор наслідував поліфонічні процеси музичного висловлювання. Це ситуація поліфонії. Оскільки «Poly-Phony» означає багато звуків, авторові подобається називати їх «Polysiopy». Врешті-решт, «Polysiopy» можна також описати як внутрішньо голосову багатозвучність.
Звуки, начеркані на папері та оркестровані як графічні знаки, постають своєрідним натюрмортом. Втім, цей вид творості опановує свідомість глядача як засіб зосередитися на певній інструменталізації тиші. «Натюрморт з тишею» фокусується на голосах і звуках у власному розумі. Цей проект відображає зростаючу глобальну зацікавленість у медитації та в самому житті, як реакція на світ, що стає все голоснішою та голоснішою.
Через ці елементи – через графічну сторону музики, автор намагається стимулювати фантазію глядачів цими творами, спромігшись нагадати їм, що фантазія є самим людським багатством, яке ми успадкували від природи.
Здається, це успадкування – найбільша різниця між людьми та іншими представниками Всесвіту!