Фотопроектмолодоготалановитогоавтора

Її текст, її тіло. Її пах, її лікті. Між ними – все ті слова, що я їй казав. Я кажу: «Ходімо зі мною». Вона не відповідає.

Мій погляд розрізає її на шматки: хороша частина, погана частина. Прекрасна частина, потворна частина. Я хочу позбутися від потворного і зшити її заново. Я хочу, щоб вона була тільки прекрасна. Але я не Бог. Я не здатний.

«У тебе рваний вид», кажу я їй.

Я читаю її зверху вниз і назад. Я заново її винаходжу.

Я її реконструюю.

«Хто ти насправді?», – питаю її я.

Що вона означає насправді?

Це – моя деконструкція. Ігор Чекачков