Серія фотографій КРИЦ – цирк навпаки – про пересувний цирк-шапіто Арт-Флай. Проект знімався протягом двох сезонів (весна-осінь 2015-2016 років).

Виставка працює з 17 лютого до 7 березня.

Шапіто – одна з небагатьох театральних форм, збережених в первозданному вигляді з часів свого зародження. У той час, як театр винаходить сотню способів витіснити театральність (сильний натуралізм, документальність), цирк-шапіто займає один з міських пустирів, накриває його яскравим брезентовим шатром, і створює зону чистої ігрової стихії.

З часів ярмарків і вуличних балаганів спідниця шатра проводить межу, за якої життя, з звичайним його ходом, втрачає свої права. Тут можна дозволити собі сміятися над тим, над чим зазвичай не дозволяєш. Забути про закони фізики і поступитися місцем захопленню незрозумілими чудесами.

За своєю природою пересувний цирк змушений вбирати народну енергію місця, в якому зупинився. Вступати з ним у безпосередній контакт. Так, найчастіше контакт цей виявляється простим, загостреним і сатиричним, позбавленим півтонів. Але завжди дуже чесним і живим, без умоглядності і надуманою елітарності. У шапіто глядач може запросто стати учасником клоунській репризи, піднятися в антракті під купол і подивитися на манеж очима повітряного гімнаста, сфотографуватися з екзотичним папугою на плечі. Шапіто шукає свого глядача, і приїжджає прямо до нього.

І разом з тим, пересувний цирк – це місто в місті. Вступаючи в діалог з мінливим світом, він – своєрідно консервативний, закутий в панцир традицій. Невелика трупа цирку живе законами цеху бродячих комедіантів, такими ж вічними, як пил доріг, по яких їздять його трейлери. Тут панують простота і сімейна недбалість відносин між артистами і «уніформою». Тут все – яскраво і опукло. Замість скупих на враження буднів ковпак циркового шатра пропонує яскравий концентрат.

Проект криця – про місце, де час зупинився. Про те, як з невигадливих елементів побуту формується казка, а дитинство вступає в сутичку зі дорослістю, відмовляючись розвінчувати століттями відомий фокус. Про людей, які живуть повсякденним життям всередині святкової оболонки.

текст: Олена Мігашко