Напередодні свого 20-річчя муніципальна галерея продовжує пригощати всіх шанувальників сучасного мистецтва цікавими проектами. В останній день весни презентація нового проекту київського художника Іллі Ісупова.

«ПЕРИСКОП» – це друга версія однойменного проекту, який відбувся в Малій Галереї «Мистецького Арсеналу» в квітні цього року.

«Художник не малює – художник пише. Це про Іллю Ісупова. Він виріс в родині художників серед книг і картин і його називають самим «літературним» сучасним художником. Він пише сенсами, недомовками і снами. Влетівши в українське мистецтво на гребені нової хвилі 90-2000х, Ілля зайняв своє унікальне місце в цій плеяді диких серцем художників. Йому завжди є, що сказати про те, що відбувається навколо, навіть коли це неможливо висловити чи описати …

Natasha Isupova »

_____

Як відомо, кожен військовозобов’язаний дає урочисту присягу на вірність батьківщині. У різних державах вона має специфіку, зміст і обряд; відповідає традиції того чи іншого народу. Об’єднуючим елементом є урочистість, благоговіння перед новою відповідальністю, непохитність у правильності прийнятого рішення. Саме з присяги новобранець набуває прав і обов’язків згідно до військового законодавства країни, в тому числі — покарання за зраду — дезертирство. Відмова від прийняття присяги не допускається.

Як відчували себе моряки українського флоту після анексії Криму, коли їх зобов’язали «додержуватися Конституції Росії, строго виконувати вимоги військових статутів, накази командирів і начальників» (згідно зі ст. 40 Закону РФ «Про військовий обов’язок і військову службу»)? Хто вони тепер: герої чи зрадники? Яке відношення моряків російського флоту до військовозобов’язаних, які присягнули колись іншій країні?

Особиста трагедія адмірала завойованої землі представлена у просторі галереї художником Іллєю Ісуповим. Навіть щиро приймаючи ідеологію нової країни, адмірал хоче забути про минуле, викреслюючи його із сьогодення. Але сни повертають витіснені страхи і сумніви.

Дана Брежнєва

Тривожний сон адмірала

Адміралу останнім часом ввижається один і той же дивний сон. Він ніяк не може його пригадати, але іноді мара раптом спливає хвилею незрозумілої тривоги, коли адмірал крокує по теплому асфальту південного міста, коли чує крик чайок чи шум моря десь поруч. Йому стає моторошно, хоча ніби нема чого боятися: він не зрадник, він зрадив зрадника і став героєм! Адже так? Важко все це, тим більше, що адмірал не звик шукати і знаходити смисли в своїх вчинках, і тим більше — в своїх снах. Може у вас вийде?

Ілля Ісупов