«Хто володіє наукою і мистецтвом,
Має теж і релігію;
Хто не володіє цими двома,
Має лише релігію»
Гете
—————————–
В цьому проекті авторка досліджує тему сект і релігійних культів. Переосмислюючи свій персональний досвід, виокремлює методи залучення і впливу і перетворює їх на об’єкти експозиції, таким чином намагаючись створити іронічну модель секти.
Макс Вебер наголошував на тому, що членів сект об’єднують віра та низка моральних обов’язків, які поділяють усі члени спільноти. Екстраполюючи ідеї Зигмунда Фройда щодо штучно утворених мас, розуміємо, що любов членів таких спільнот зазвичай виявляється щодо тих, хто об’єднаний спільними ідеями, водночас, щодо тих, хто цих ідей не поділяє, вони можуть бути жорстокими та нетерпимими. У закритих спільнотах свідомість стає вразливою на маніпуляції та вплив, слова і ідеї, що поширюються членами секти, не піддаються сумнівам.
У спробах залучати та утримувати увагу нових членів, вплив на неофітів здійснюється на всі органи відчуття – експонати покликані впливати на свідомість глядачів за допомогою кольорів, звуків та запахів. Чорно-біла палітра підкреслює категоричність поглядів та протиставлення членів секти оточуючому світу.
Центром експозиції є рука художника, яка втілює символ «харизматичного лідера», без існування якого важко уявити будь яку секту. «Закоханість» у лідера-вождя і є зрештою тією рушійною силою і об’єднуючим фактором для всіх членів штучно утвореної маси. Такої, у якій індивідуум втрачає усі особистісні характеристики.
Переоцінюючи власний досвід періоду залученості до різного роду слов’янофільських сект, мисткиня усвідомлює, що часто у таких спільнотах східні вчення «міксують» зі слов’янством, центром якого є Росія. Таким чином, свідомо чи ні, вони стають агентами впливу російської пропаганди.
В іронічний спосіб, авторка намагається привернути увагу до діяльності сект та релігійних культів та апелює до необхідності залучення критичного мислення у оцінці їх діяльності.