Станіслав Сілантьєв:

«Музейні колекції, як і окремі твори демонструють зріз епохи, віддтіняючий заданий градус суспільного розвитку, рівень його занепаду або монотонного перебування на одному і тому ж місці. Епоха сучасного музейно-інституційного застою в Україні набуває своєї кульмінаційно дистрофічної форми в той момент, коли будь-якя музейна збірка стає не більше ніж фікцією, симуляцією власних амбіцій, розрахованих на агресивну ізоляцію від усього, що може спричинити за собою крах системи морально-фізичного виснаження внутрішнього (не кажучи вже про зовнішній художній дискурс). Як результат музейно-аналітичні завдання, архівування та дослідження матеріалу безпосередньо залежать від адміністративної вертикалі, таємниця якої розкривається вже на першому засіданні різних комісій, уповноважених вершити долю історії українського мистецтва. Використовуючи сумнівне право колективного представництва ціла обойма «культурних діячів», які одночасно є членами комісій рекомендують на посаду все нових і нових управлінців. Часто такі управлінці стають або представниками корпоративних інтересів, або маленькими гнійниками на тілі українського, перебуваючого в стані «перманентної революції» культурного ландшафту. Недавні конкурси та підписання контрактів з новими директорами українських державних культурних інституцій, як і будь-які інші механізми авторитарної, неофеодальної держави не витримують ніякої критики. У слідстві впливу вульгарною кон’юнктури, заточеною на україноцентризм та особистої фетишизації будь-якої державної ідеології – галереї, всілякі організації обростають зграєю «кураторів», «директорів» і «дилерів», що займають в системі суспільних цінностей місце зберігачів ключа від власної байдужості. Формуючи загальний культурний фон, за допомогою колекціонування тих чи інших матеріальних цінностей, українські музеї та їх адміністрації є «музеями музеїв» на кшталт «мавзолею Леніна», де зібрана колекція свідчить не про розквіт людської думки, а швидше про рівень занепаду людської свідомості. Звернемо увагу на твори, представлені в експозиції. Чи не гідні вони зайняти своє почесне місце в музейних зібраннях давно не існуючих музеїв та інституцій. »