Я говорю мовою кольорів і композиції. Я ціную традиції своєї країни, тому використовую у своїх роботах мотиви українських орнаментів.
Мені дуже не байдужа доля країни, тому я є волонтер, допомагаю українським військовим із самого початку війни. До цього, як і більшість з вас, я стояла на харківському майдані, а у 2004-2005 роках боролася за справедливість на Помаранчевій революції.
Щоразу я вірю, що ми можемо змінити країну. Що справи підуть на краще. Щодня я борюся, щоб не втрачати надію. Тому, у моїх роботах панує сила весни. На них життя, котре розквітає. На них присутні образи війни і смерті. Я не можу стояти осторонь подій у моїй країні, її біль я сприймаю як особистий.
Я вірю в мир в Україні. Я Живу у цій країні і змагаюся за її незалежність щодня. Я художниця, і ці картини – це мої слова. Вони — яскраві і емоційні. Адже, я розумію силу емоцій і почуттів. Я знаю, що таке справжня радість, любов і надія. Я переживала тривогу, біль, втрачала близьких. Зараз, я не знаю, що чекає на мою країну.
Проте, я впевнена, що втрачати силу і здатність боротися – не маю права, я собі не пробачу.

2 квітня 2019 року на війні , під обстрілом в Луганській області загинула моя подруга, старший солдат батальйона “Донбас” Яна Червона. Вона захищала наш Вільний простір. Цю виставку я присвячую їй.